ЗНАМЕННЯ ІСТИНИ

Українська Православна Громада Святого Андрія Первозваного  відсвяткувала вхід в Єрусалим Господа нашого Ісуса Христа – Царя Правди. Ісус Христос йде в Єрусалим не тільки, щоб навчати та сціляти людей, але тепер Ісус Христос входить в Єрусалим щоб постраждати і вмерти за спасіння світу, віддати своє життя заради перемоги добра над злом.

Христос іде на муки і хрест з такою ж урочистістю, як цар іде на своє царство. І народ зустрічає Христа, як Царя, стелить по дорозі Йому килими, одяг, кидають під ноги Ісуса Христа пальмове віття і вітають, як Сина Давидового. Сьогоднішнє свято це є свято Божественного торжества –перемоги життя над смертю. Цього дня все місто заворушилось (Мт. 21, 10), народ поспішав назустріч Христу, Який прямував до Єрусалима. Люди розстеляли свій одяг на дорозі, різали гілки з дерев і стелили, виголошуючи: «Осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє! Осанна у вишніх» (Мт. 21, 9-10).

У цей день Українська Православна Церква Київського Патріархату згадує царське прославлення Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.

В переповненім до вінця храмі Святого Андрія Первозваного вірні урочисто зустрічали Христа, як Царя істини – Царя правди. Що ж це за правда?

Це правда визволення кожного народу, кожної людини, це правда вільного і добровільного єднання людей, народів, це та правда про яку й Тарас Шевченко сказав: “Розкуйтеся, єднайтеся... бо тільки в своїй хаті своя правда і сила і воля”.

Одночасно апостол Павло закликає нас до єднання і просить нас додержуватися духовної єдності, дбати про те, щоб ця єдність підтримувалась згодою миру. Духовна єдність, однодушність – це справді не тільки мусить бути природнім наслідком тих почуттів, яким повинна бути пройнята душа християни у відношенні один до одного. От чому і Ісус Христос у своїй молитві до Отця Небесного щиро благає, щоб усі християни були одно: “Як Ти, Отче, в Мені і Я в Тобі, так і вони в нас, щоб були одно”.

Всяка єдність є під загрозою роз’єднання, а особливо єдність духовна, що так часто розбивається “диявольськими хитрощами, і духами злоби” (Єф. 6,11). І коли ми перевіремо перебіг відродження нашої  Церкви то стає дуже ясно, що чим більше наша Церква вростала в життя нашого народу, то тим більше збільшувались ті духи злоби.

Але ми, вірні Святої Материнської Церкви, урочисто святкуємо всеславлення Христа Спасителя – як Царя, ми святкуємо відкриття Христом свого нового царства – царства правди, хоч і на хресті розп’ятого, але з мертвих воскрешого.    

Громада Святого Андрія, під мелодійні і зворушливі церковні піснеспіви церковного хору під керівництвом др. Василя Трухлого, в злагоді і братерстві, урочисто прославляла перемогу добра над злом під час Божественної Літургії. Прот. Віктор Полярний, у сослужінні прот. Ярослава Василика освятили вербу, а вірні, з побожністю несли додому цілющу лозу, щоб відганяти з своїх домівок всяку нечисту силу.

На завершення сьогоднішного торжества, приходять на думку слова остороги нашого Пророка: «Схаменіться, бо лихо вам буде, настане суд...».  Ми повинні бути вірними Богу, ми повинні бути вірними Українській Церкві, ми повинні бути вірними заповітами наших предків – як в часи благоденства, так і в часи випробувань. Вибір є добровільний.  

Ще недавно, наші батьки і ми, одноголосно виголошували: «Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє...» (Ін. 12, 13), а сьогодні, нажаль, певна частина українського народу вже кричать: «Розпни, розпни Його!» (Ін. 19. 6-15). Ще чути вигуки вітання і радісного «осанна», а Юда вже задумує зраду.            Прот. Віктор Полярний